ЧОЛОВІЧИЙ ЕГОЇЗМ ЯК КОНСТАНТА ПЕРЕМОГИ | MANs selfishness as a constant VICTORY
Чи так уже й погано любити себе? Навіть у біблійних заповідях нам вказано любити ближнього свого, як самого себе, що можна вважати обов’язком і самих себе любити. Тим більше має любити себе атеїст, для якого сенс життя – в отриманні задоволення. Головне – визначити, чого насправді хочеш, і цього досягати. І вміти, досягнувши, знайти натхнення хотіти чогось іще. І постійно вчитися насамперед любити себе, а не ненавидіти тих, у кого чогось більше. Можна довго і нудно матюкатися, що хтось в Україні купує суперкар за 650 тисяч доларів. А можна подумати: «Я теж хочу таку «тачку»!» Тоді так: або я можу заробити на таке авто, або ж згадую, чи не подобається мені інше, яке можу собі дозволити. Обидва варіанти – вихід. Шипіти від заздрості, перехиляючи з кумом чарку на кухні, – тупик.
Доволі часто, особливо від жінок, можна почути-прочитати визначення «чоловічий егоїзм». Часом під цим означенням в уяві виникає радянський анекдотичний типаж на дивані з дзюркою в шкарпетці, пивом і газеткою чи пультом від телевізора у руках, причому дружина має виглядати страшно і цілоденно стояти або в черзі з авоськами, або біля плити з головою в бігудях чи замотаною в рушник. Часом ідеться про такого собі мачо з рекламного ролика, який міняє жінок, як рукавички, і всіх має в носі, тішачись своїми красою та багатством. Тут хочеться зауважити: анекдоти часто базуються на реальному житті, але це не означає, що реальне життя має базуватися на анекдотах. А тим більше – на всуціль віртуальних образах з рекламних роликів чи російських або мексиканських серіалів.
Якщо звернутися до людей, трохи мудріших, аніж Вася з анекдоту чи сценарист банального «мила», все виглядатиме не так просто і страшно. Філософи з тих, найкращих для філософії «нових часів», від Фіхте до Гегеля, не вважали «его» чимось поганим. Навпаки, будували цілі концепції на протиставленні розумного «Я» низьким, тваринним інстинктам або колективному несвідомому суспільства. Ледве не обожествили людське «Я» і філософи-просвітники. До балансу індивідуального і суспільного, який неможливий без чіткого усвідомлення себе, своїх потреб, інтересів, і, зрештою, цінностей. Прекрасні речі, такі як самоповага і самореалізація, неможливі без усвідомлення себе і любові до себе. А, власне, самоповага і потреба в самореалізації штовхають чоловіків на найкращі вчинки. Саме тому егоїзм – осмислений, побудований на цінностях – не має нічого спільного з мізантропією (ненавистю до інших людей), і абсолютно не заперечує альтруїзму, як схильності до безкорисливої допомоги іншим людям. Така допомога може бути банальною внутрішньою потребою, яка тішить его. Зрештою, це питання базових цінностей, які не залежать від егоїзму чи колективізму людини, вони лише надають форму тому, як ці цінності реалізуються на практиці.
Якщо ж повернутися до питання чоловічого егоїзму, то він швидше виявиться в захопленні своєю роботою, у наданні переваги інтересам своєї сім’ї, у творчій самореалізації – потрібне підкреслите відповідно до власних цінностей. Чоловіку не соромно бути егоїстом. Чоловіку соромно жити без цінностей, байдужим, безініціативним, керованим інстинктами. Чоловік з великої літери всім своїм життям доводить власне, що він є «Я» – теж з великої літери, а не просто набір фізіологічних механізмів із заданими природою інстинктами.
Доволі часто, особливо від жінок, можна почути-прочитати визначення «чоловічий егоїзм». Часом під цим означенням в уяві виникає радянський анекдотичний типаж на дивані з дзюркою в шкарпетці, пивом і газеткою чи пультом від телевізора у руках, причому дружина має виглядати страшно і цілоденно стояти або в черзі з авоськами, або біля плити з головою в бігудях чи замотаною в рушник. Часом ідеться про такого собі мачо з рекламного ролика, який міняє жінок, як рукавички, і всіх має в носі, тішачись своїми красою та багатством. Тут хочеться зауважити: анекдоти часто базуються на реальному житті, але це не означає, що реальне життя має базуватися на анекдотах. А тим більше – на всуціль віртуальних образах з рекламних роликів чи російських або мексиканських серіалів.
Якщо звернутися до людей, трохи мудріших, аніж Вася з анекдоту чи сценарист банального «мила», все виглядатиме не так просто і страшно. Філософи з тих, найкращих для філософії «нових часів», від Фіхте до Гегеля, не вважали «его» чимось поганим. Навпаки, будували цілі концепції на протиставленні розумного «Я» низьким, тваринним інстинктам або колективному несвідомому суспільства. Ледве не обожествили людське «Я» і філософи-просвітники. До балансу індивідуального і суспільного, який неможливий без чіткого усвідомлення себе, своїх потреб, інтересів, і, зрештою, цінностей. Прекрасні речі, такі як самоповага і самореалізація, неможливі без усвідомлення себе і любові до себе. А, власне, самоповага і потреба в самореалізації штовхають чоловіків на найкращі вчинки. Саме тому егоїзм – осмислений, побудований на цінностях – не має нічого спільного з мізантропією (ненавистю до інших людей), і абсолютно не заперечує альтруїзму, як схильності до безкорисливої допомоги іншим людям. Така допомога може бути банальною внутрішньою потребою, яка тішить его. Зрештою, це питання базових цінностей, які не залежать від егоїзму чи колективізму людини, вони лише надають форму тому, як ці цінності реалізуються на практиці.
Якщо ж повернутися до питання чоловічого егоїзму, то він швидше виявиться в захопленні своєю роботою, у наданні переваги інтересам своєї сім’ї, у творчій самореалізації – потрібне підкреслите відповідно до власних цінностей. Чоловіку не соромно бути егоїстом. Чоловіку соромно жити без цінностей, байдужим, безініціативним, керованим інстинктами. Чоловік з великої літери всім своїм життям доводить власне, що він є «Я» – теж з великої літери, а не просто набір фізіологічних механізмів із заданими природою інстинктами.
Матеріал журналу "Егоїст" https://www.facebook.com/egoist.lviv
Коментарі
Дописати коментар