КОПІЙКА ДО КОПІЄЧКИ | Чому важливо зберігати заощадження в банках?

  Кожен українець зберігає гроші там, де вважає за потрібне. Хтось в панчосі, хтось — у банку, а хтось ховає усі свої кошти в скарбничку. Головне, аби були гроші, які можна відкладати. Чи є що ховати в скарбнички у керівника Західного комерційного макрорегіону «Укрсоцбанку» Олега Сергеєва, нам невідомо. Але ми точно знаємо, що його приватна колекція скарбничок уже налічує 35 цікавих екземплярів різних за віком та місцем походження. 

  Таке захоплення Олега Миколайовича тісно пов’язане з його професією. В робочому кабінеті пана Сергеєва, окрім скарбничок (які займають ціле підвіконня), знаходяться приклади старовинних документів, газет та листів, які на диво мало чим відрізняються від сучасних. Скажімо, підшивка газет ще з 30-х років за своїм наповненням дуже схожа на теперішні друковані видання: формат, вигляд, проблематика статей та навіть реклама. Тільки пожовклість сторінок вказує на вік цих газет. Мало відрізняються від сучасних і штампи підприємств, і чекові книжки, й інші банківські документи.

  У підшивці газет пана Олега ми бачимо газету 1931 року та читаємо там рекламне оголошення «Вчіть своїх дітей ощадности і постарайтеся для них о пушку й книжку ощадности Кооперативного банку «Дністер» у Львові». 

  Сучасний читач напевно не здогадався б, що під дивним словом «пушка» ховається таке відоме нам «скарбничка». В ті роки ідея ощадності була дуже популярною. Люди приходили в банк, де їм видавали спеціальну скарбничку для заощаджень, яка мала окремі отвори для банкнот та копійок, свій номер та ключик. Ключ, на який закривали скарбничку, був на зберіганні в банку, доки власник не приходив уже з наповненою скарбничкою для того, щоб відімкнути скриньку та покласти свої збереження на ощадну книжку.

   Зберігання грошей в пушках було для людей своєрідною мотивацією до заощадження. Попри те, що це були складні міжвоєнні часи, часи депресії, люди все ж привчались до ощадності та власним прикладом навчали й дітей. 

  Активно рух ощадності у міжвоєнні роки підтримував Митрополит Шептицький, який казав, що для того, щоб українське суспільство було щасливим, воно має бути успішним. А для того, щоб в той час розпочати власний бізнес, потрібна була чимала сума коштів, які можна було або у когось позичити, або взяти кредит в банку. Кредитування та заохочення для вкладення депозитів породжували рух та роботу грошей, а це своєю чергою зміцнювало і банківську систему, і всю економіку країни. 

 В колекції скарбничок пана Сергеєва немає сучасних екземплярів. Всі вони ще з минулого століття, з різних країн. Різних років виготовлення та різноманітних форм. Найцікавішими та найулюбленішими для Олега Миколайовича є скарбнички у вигляді маленького сейфа та книжки, палітурка якої зроблена з натуральної шкіри (вона справді скоріше нагадує маленьку книжку, аніж скриньку для зберігання грошей).

  Розпочалось колекціонування з того, що пан Олег купив 15 скарбничок з уже зібраної приватної колекції. Вже потім він поповнив її екземплярами з Росії, Румунії, Польщі та інших країн. Це рідкісні речі, тому знайти їх нелегко. Доводиться вишукувати на блошиних ринках та в антикварних магазинах. Ну і звісно ж, друзі, які знають про захоплення пана Олега, при нагоді дарують йому черговий екземпляр.
   Сам же Олег Миколайович не вважає себе колекціонером, він просто любить історію Львова. І ці речі, як пазли, збирає одні до одних для того, щоб в кінцевому результаті отримати чітку картинку життя людей в ті часи. Всі ці історичні документи показують те, чим жили та цікавились тоді люди, як вели бізнес, який вигляд мала банківська справа в той час. «Зараз історію всі знають з глобального боку, хоча значно цікавіше побачити минуле в деталях, бо ж саме вони роблять його живим!», — каже колекціонер.
Зоряна Крачковська
Матеріал журналу  "Егоїст" https://www.facebook.com/egoist.lviv